Бо для неї завжди буду малою дитиною. Однак я володію безвідмовною фразою, що припиняє будь-яку критику з її боку і змушує усміхатись:
Хіба мати винувата, що дитина дурнувата?
Може я й виріс не дуже вихований, язикатий, проте всі суперечки завжди вирішувалися в діалозі, словом, прикладом. І ніколи - силою.
Мене ніколи не били ані рукою, ані ременем. Для мене дивними (це потім я зрозумів, що це не дивність, а дикість) виглядали синці моїх однолітків від “хвилинки батьківської любові”. У деяких з них синці не сходили майже ніколи як в тому прислів’ї: бити задля виховання треба не тоді, коли заслуговує, а тоді, коли є час.
І якщо наше суспільство, принаймні в розвиненій його частині, вже здатне піднімати питання, що жінок.бити.не.можна, то питання насилля над дітьми - з моєї точки зору, толерується.
Бо ніхто достеменно не знає, як дітей виховувати правильно, ніхто ні до кого не лізе, у родині краще розберуться. Аргументи майже ті самі, що й при насиллі над жінками: б’є значить любить - мене били, то я ж нормальною людиною виріс.
На моє глибоке переконання - це не так.
Я не хочу характеризувати батьків, що виховують дітей фізичною силою (хіба побажаю їм таке у відповідь на старості літ, а я таке бачив), проте держава системно має почати протидіяти цьому ганебному явищу, цим традиційним скрєпам.
Протягом багатьох років сімейний лікар та й всі лікарі є чи не єдиними людьми, які бачать-розуміють-зауважують, що дитину в сім’ї б’ють.
Власне, на Прометеусі і стартує курс “Роль лікаря у запобіганні, виявленні та реагуванні на випадки насильства над дітьми”.
Тобто, якщо лікар бачить/розуміє і йому несила терпіти знущання над малечею - тепер йому є де послухати розумних людей, аби почати діяти.
Якщо у Вас є знайомі лікарі, яким цей курс може знадобитись - покажіть.
Слід втовкмачувати людям в голову, що насилля - це ненормально. Майже як рабство колись. Або канібалізм.
Інджой.
https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:ILDC+DRCV101+2019\_T3/about